У кожної людини є чимало потреб, частину з яких визнає та забезпечує держава.
Права людини – це можливості людини існувати і розвиватись як особистість, задовольняти свої потреби, здебільшого закріплені законодавством.
Проблема прав людини завжди була і залишається актуальною у сучасній незалежній державі ім’я якої Україна. Куди ми не підемо, яка б ситуація нас не спонукала кожен з нас повинен знати свої права і свободи.
У 1945 році було створено найбільшу та найвпливовішу міжнародну організацію – Організацію Об’єднаних Націй (ООН), однією з її держав – засновників була Україна (УРСР). І серед перших документів, які розробила ООН, був спеціальний документ, присвячений правам людини.
10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея ООН (вищий орган цієї організації) на своєму засіданні в Парижі прийняла Загальну декларацію прав людини. Її перекладено принаймні 375 мовами й діалектами мов. Декларація була прямим наслідком досвіду Другої світової війни і вперше сформулювала ті права, які повинна мати кожна людина. Вона мала рекомендаційний характер, містить 30 статей, зміст яких був уточнений і розвинутий через інституції міжнародних угод, регіональних та національних конституцій та законів.
Цей документ і нині визначає основні міжнародно-правові стандарти прав людини. Дотримуватись норм цієї Декларації повинна будь-яка держава, яка є демократичною. А наша з вами держава - Україна є за Конституцією демократичною державою. Тому Загальна декларація прав людини була взята за основу при прийнятті Верховною Радою 28 червня 1996 року Конституції України.
У Загальній Декларації прав людини проголошується, що всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах (ст. 1), що кожна людина повинна мати всі права і свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст.2). Ці положення зафіксовані в ст. 21 Конституції України, яка передбачає: «Всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними», і в ст. 24, яка встановлює: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».
Немає коментарів:
Дописати коментар